Експерт Центрального офісу реформ при Мінрегіоні Ольга Лебединська надала роз’яснення щодо того, чи може рішення Конституційного Суду про визнання неконституційним Закону України «Про всеукраїнський референдум» (№ 5475) якось впливати на рішення ЦВК щодо призначення місцевих виборів.

Верховною Радою України 6 листопада 2012 року прийнято Закон України «Про всеукраїнський референдум» (№ 5475), яким встановлено підстави, процедури проведення та види виключно всеукраїнських референдумів. Пунктом четвертим Прикінцевих положень цього Закону визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” 1991 р., яким було встановлено підстави, процедури проведення та види як всеукраїнських, так і місцевих референдумів.

Скасування законодавчого акту прикінцевими положеннями нового закону є одноразовою дією, яка реалізується в момент набуття чинності новим законом.

Рішенням Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 26.04.2018 № 4-р/2018 Закон України «Про всеукраїнський референдум» (№ 5475) визнано неконституційним. Відповідно статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

Відповідно до статей 147 – 153 Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України» КСУ не наділений повноваженнями щодо відновлення дії законів України, що скасовані законодавчими актами як визнані цим судом неконституційними та втратили чинність у зв’язку із цим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином можна констатувати, що на даний час законодавчо не визначено спосіб реалізації положень статей 69 – 70, 72 – 74 Конституції України та відсутнє правове регулювання як всеукраїнських з 2018 року, так і місцевих референдумів з 2012 року відповідно.

При цьому слід врахувати, що відсутність таких законодавчих норм не унеможливлює реалізацію інших законодавчих актів, якими передбачено вирішення окремих питань або в інший встановлений таким законом спосіб або шляхом проведення відповідного референдуму як відповідна альтернатива.

Серед таких законодавчих актів є закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про Регламент Верховної Ради України» та «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

Відповідно до положень статті 129 Регламенту Верховної Ради України за результатами розгляду законопроекту у третьому читанні Верховна Рада може прийняти серед інших варіантів рішення про схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум. Відсутність законодавчого врегулювання процедур проведення всеукраїнського референдуму не позбавляє Верховну Раду можливості приймати Закони в інший спосіб. Так за період з 27 квітня 2018 року – моменту визнання Закону України «Про всеукраїнський референдум» неконституційним, Верховною Радою України згідно інформації на її порталі було прийнято 33 закони, в тому числі закони «Про Вищий антикорупційний суд» та «Про національну безпеку України».

Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (чч.5, 7 ст. 7 та ч. 1 ст. 8) передбачено альтернативні варіанти прийняття рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад як шляхом прийняття рішень відповідними радами так і шляхом проведення місцевого референдуму. Відсутність законодавчого врегулювання процедур проведення референдуму не позбавляє територіальну громаду здійснити своє волевиявлення у інший передбаченим законодавством спосіб, тобто шляхом прийняття відповідною радою рішення про об’єднання.

Слід зауважити, що з моменту набрання чинності Законом України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» у березні 2015 року та по теперішній час було утворено 668 об’єднаних територіальних громад. При цьому відповідний закон щодо проведення місцевих референдумів був скасований у 2012 році, ще до прийняття Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

Експерт резюмувала, що Рішення Конституційного Суду України, про яке йде мова, ніяким чином не впливає на рішення ЦВК про призначення перших виборів до новоутворених ОТГ.