У відповідності до чинного законодавства побутові послуги в Україні належать до сфери підприємницької діяльності і, таким чином, тарифи на них державою не формуються, а їх ціноутворення відбувається на засадах економічної доцільності здійснення фінансово-господарської діяльності кожної окремої підприємницької структури, яка надає такі послуги.
Якщо ж мова йде про житлово-комунальні послуги, то перш за все, слід сказати, що у відповідності до Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», перелік таких послуг є диференційованим.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено:
– порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення;
– порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;
– порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію;
– порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення.
Ці порядки є єдиними для всіх населених пунктів (незалежно від їх адміністративно-територіального статусу) в Україні. Реалізація цих Порядків на практиці дозволяє запровадити механізм розрахунку економічно обґрунтованих тарифів на підставі державних, галузевих норм і нормативів на житлово-комунальні послуги для підприємств усіх форм власності; забезпечує єдині принципи та методичні основи формування тарифів; вводить єдину класифікацію витрат, які включаються до складу повної собівартості житлово-комунальних послуг; запобігає включенню до складу тарифів витрат, безпосередньо не пов’язаних з наданням таких послуг. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
На сьогодні такими уповноваженими органами є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та органи місцевого самоврядування. Зокрема, до повноважень Комісії віднесено встановлення тарифів на комунальні послуги (тарифи на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) суб’єктам природних монополій та суб’єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією (Закон України від 09.07.2010 № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг»).
У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на комунальні послуги для решти підприємств, які не підпадають під регулювання Комісії, а також встановлюють тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутових відходів.
Статтею 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються Комісією.
Таким чином, встановлення тарифів на цю категорію послуг належить і належатиме (за діючої редакції Закону «Про місцеве самоврядування в Україні») до компетенції виконавчих органів ради об’єднаної громади.
У зв’язку із цим варто зазначити, що у відповідності до п.6. ст.14(1) Закону України від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об’єднання територіальних громад», обраний у відповідності із законодавством староста села (селища) є членом виконавчого комітету ради об’єднаної територіальної громади за посадою, а відтак, представляє інтереси жителів села (селища), приймаючи в тому числі участь і у формуванні тарифної політики щодо зазначених у абз.7 цього тексту видів житлово-комунальних послуг.