«Шановні песимісти, одійдіть і не мішайте нам». Це – перл від полтавчанки Олександри Шереметьєвої. Ця 63-річна жінка з ураганною енергією і смачною, як полтавські пироги з маком, мовою – голова Омельницької об’єднаної територіальної громади (ОТГ). Слова вона не позичає, а дістає, як пиріг з маком – усім смачно.

Її громада на Полтавщині – першопрохідці в реформі децентралізації. Вранці першого дня, коли можна було реєструвати ОТГ, Олександра Іванівна з текою документів під пахвою вже стукала в двері реєстраційного закладу.

Сьогодні, загинаючи пальці, вона перелічує, які проекти омельниківці реалізували, які соціальні послуги надають, які новації планують. На плани пальців рук не вистачає.

Шлях реформи

Шлях реформи полягає в укрупненні ланок місцевого самоврядування для того, аби кожна громада могла бути спроможною. Досі адміністративна карта України віддзеркалювала радянський устрій, тобто була подрібнена на клаптики – 11.338 міських, сільських і селищних рад, деякі з яких налічують менше ста осіб. Натомість, згідно із затвердженим Кабінетом міністрів Перспективним планом, в Україні має бути створено близько 1.500 об’єднаних територіальних громад.

Попри те, що в Україні неодноразово підступалися до адміністративно-територіальної реформи, ми й досі живемо не тільки зі старою картою, а й почасти за радянським законодавством. «Немає базового закону, який визначає систему адміністративно-територіального устрою, порядок утворення та ліквідації адміністративно-територіальних одиниць. Дотепер окремі питання визначаються указом президії Верховної Ради УРСР від 1981 року, – зазначає проектний менеджер реформи децентралізації Національної ради реформ Олена Сімоненко. – Тож всі об’єктивні виклики, які постають перед громадами (а це – загрозлива зношеність теплових, каналізаційних, водопостачальних мереж, житлового фонду, недостатність ресурсів для розвитку інфраструктури, відсутність чіткого розподілу повноважень між різними рівнями та органами місцевого самоврядування, або дублювання цих повноважень, – і цей перелік можна продовжувати), підсилюються проблемами правового та інституційного характеру. Насамперед ми говоримо про конституційно-правову невизначеність територіальної основи місцевого самоврядування».

Щоб не втрачати час в очікуванні складних змін до Конституції, реформу розпочали з добровільного об’єднання громад. Від осені 2015 року до кінця нинішнього квітня утворилося 172 ОТГ.

За даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, об’єднання вже ініціювали близько шести тисяч місцевих рад, тобто половина з існуючих. Це хороший темп формування об’єднаних територіальних громад, запевняють у міністерстві, адже, приміром, у Литві всі 60 ОТГ були створені за шість років.

Детальніше – за посиланням