З 10 по 14 вересня представники Одеської області брали участь у міжнародному навчальному візиті до Словенії. Темою заходу, організованого Одеським Центром розвитку місцевого самоврядування за підтримки Програми “U-LEAD з Європою”, був соціально-економічний розвиток громад з різноманітним етнічним населенням.

Учасники візиту ознайомилися з системою місцевого самоврядування, політичною та територіальною структурами словенського уряду, організацією, завданнями і фінансуванням місцевих громад. Особливе зацікавлення викликали підтримка в Словенії італійської, угорської і ромської національних спільнот, угоди про регіональний розвиток територій, на яких проживають угорські, італійські та ромські етнічні спільноти, відновлення та просування культурної спадщини національних громад у сільській місцевості.

Як розповіла учасниця візиту, начальник відділу культури, національностей та релігій Одеської облдержадміністрації Ярослава Різникова, питання етнічних спільнот має для словенців особливий підтекст, пов’язаний з перипетіями їх власної історичної долі: протягом століть вони самі були в ролі залежної національної меншини спочатку всередині багатонаціональної Австрійської імперії, згодом в Королівстві сербів, хорватів і словенців, що виникло в грудні 1918 року, пізніше в рамках «першої Юґославії» (1918-1945 рр.) та «другої Юґославії» (1945-поч.1990-х рр.).

“І незалежність словенців стала логічним продовженням столітніх тривалих процесів націєтворення і була підготовлена визвольними змаганнями першої половини ХХ ст. На момент проголошення державної незалежності Словенії в 1991 році майже 97% населення становили словенці. І хоча відразу після проголошення суверенітету будь-хто, хто проживав на території Республіки і мав постійну або тимчасову роботу, міг отримати словенське громадянство, однак з початку 1990-х велись активні громадські дискусії про статус представників народів колишньої Югославії – боснійців, албанців, хорватів, македонців, сербів і чорногорців та інших етнічних груп (а таких у 2007 році нарахували вже майже 35) на території Словенії. Вирішено етнічне питання досить кардинально: на відміну від України, Конституція 1988 року чітко визначила, що офіційний юридичний статус “автохтонних національних меншин” в сучасній Словенії, мають виключно угорці (трішки більше 6 тисяч!), італійці (менше 2,5 тисячі!), враховуючи історичну тяглість їх проживання та існуючі попередні домовленості між Югославією, Італією та Угорщиною. Особливе місце також займають і роми (понад 3 тисячі), незалежно від того, проживають вони в традиційних поселеннях, або в інших місцях”, – зауважує Я. Різникова.

Італійська та угорська національні меншини, незалежно від їх кількості, мають гарантії своїх колективних прав – їм виділено по одному місцю в Національному парламенті та визнано офіційний статус їх мов в областях, що межують з Угорщиною та Італією. Відносно них працює так звана система “подвійного голосу”, яка полягає в тому, що члени цих громад голосують на місцевих виборах звичайним чином, а також окремо на виборах за представника своїх колективних прав. Тобто серед 90 членів Національної заброньоване 1 місце для італійців і 1 місце для угорців.

Всі інші етнічні групи й іммігранти можуть мати тут свої культурні товариства, можуть брати участь в державних тендерах на здійснення культурних проектів. До числа наявних прикладів відноситься програма культурного різноманіття, яка фінансується з Фонду державних коштів на проведення культурно-мистецьких заходів, і проект розвитку людських ресурсів з метою зміцнення соціальної інтеграції меншин і етнічних громад.

Як зазначив представник управління національних меншин Республіка Словенія Станок Балух, у 1999 році одна з партій Словенії представила скаргу з вимогою перегляду особливих прав угорської та італійської меншин, однак Конституційний суд виніс рішення про те, що ці права повинні бути збережені.

Своїми враженнями поділилися і сільські голови – представники багатонаціонального Болградського району Одещини.

“Я часто сприймаю все в порівнянні. Ось такий приклад хочу навести. У рамках навчального візиту ми виїжджали до Італії, де проживає словенська діаспора, спілкувалися з представниками громадської організації, яка діє в інтересах цієї діаспори. Вона існує не на папері, а реально працює, надає допомогу представникам діаспори. Наприклад, якщо хтось хоче почати свій бізнес, громадська організація супроводжує і допомагає консультаціями, залучає фінанси тощо. Ми відвідали тих підприємців, які відкрили свою сімейну справу завдяки такій підтримці діаспори. У нас я таких організацій не зустрічала, а хотілося б.

Ще цікавий досвід Словенії щодо національних квот у парламенту. В країні є представництво у депутатському корпусі від національних громад, по одному представнику від кожної. На мою думку, це справедливо”, – розповіла Каракуртський сільський голова Олена Жечева.

З нею згоден і Василівський сільський голова Петро Бойчев:

“З цієї поїздки я для себе зробив висновок: як добре, коли в країні працюють закони. У нас теж чимало сфер регулюються законам, але ж чомусь у нас не склалася практика їх беззаперечного дотримання. Що стосується того, як в Словенії вирішуються питання національних спільнот, то там ніхто не має права образити представників національних громад. Їм дають привілеї навіть більше, ніж іншим. На території всієї Словенії немає обласних і районних адміністрацій, тільки муніципалітети, їх 212. І більше ніякого управління, це дає багато прав і можливостей місцевому самоврядуванню. І про квоти в парламенті. Якщо нам іти за такою ж логікою, то, наприклад, наша болгарська спільнота могла б претендувати на 4-5 місць у Верховній Раді за квотою. Але я чомусь сумніваюся, що в нашій державі таке зроблять. Хоча це працює в Словенії, і нам це сподобалося”, – вважає сільський голова.

Нагадаємо, що візит був підтриманий державною організацією Словенії «Центр Європейської Перспективи» (Centre for European Perspective, Grajska cesta 1, 1234 Mengšu, Slovenia) у співпраці з Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) ГмбХ, в рамках Програми для України з розширення прав та можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою».