Одеським Центром розвитку місцевого самоврядування 11 жовтня у конференц-залі готелю «Аркадія» міста Одеса було проведено тренінг «Організаційно-правові засади діяльності органів місцевого самоврядування в умовах децентралізації».

Учасниками заходу стали переважно секретарі сільських, селищних та міських рад, які поки що не розпочали процеси добровільного об’єднання громад.

Відкриваючи тренінг, директор Одеського ЦРМС Юлія Молодожен закликала присутніх активно долучатися до позитивних зрушень у реформуванні місцевого самоврядування та запропонувала у цьому підтримку з боку Центру.

Радник з питань децентралізації Центру  Оксана Гуненкова, яка проводила тренінг, зосередила увагу слухачів на загальних тенденціях процесів децентралізації в Україні на сучасному етапі (у тому числі в Одеській області).

Також були розглянуті особливості створення в об’єднаних громадах системи управління з надання муніципальних послуг та проблеми, що при цьому виникають. Тренер зауважила, що однією з найбільших проблем, що заважають успішному функціонуванню об’єднаних громад, є відсутність професійних кадрів на місцях. Тому посадовці, які постійно працюють над підвищенням рівня своєї компетенції, при реорганізації органів місцевого самоврядування в процесах об’єднання не втратять роботу, а стануть основою при  утворенні виконавчих органів ОТГ.

У свою чергу, про реформу децентралізації в Польщі учасникам розповів консультант з питань стратегій, програм і аудиту сталого розвитку, юрист Ярослав Біттель.

Він роповів про трирівневу систему місцевого самоврядування у Польщі, яка складається з гмін (аналог українських об’єднаних громад), повітів (до певной міри – аналог районів) та воєводств (аналог областей).

“Кожна гміна має свої законодавчі і виконавчі органи. Рада гміни обирається шляхом прямих виборів. У повітах виконавчий орган обирається радою, а на рівні гмін виконавчий орган, тобто мер, обирається також шляхом прямих виборів. Всі три рівні місцевого самоврядування Польщі є абсолютно незалежними один від одного. Маршал воєводства не може наказувати старості повіту, а староста – війту гміни. Кожен діє на підставі окремого закону і має конкретні обов’язки”, – зазначив консультант.

“У Польщі не було ніякої добровільності, якщо йшлося про формування гмін. Був прийнятий закон, в якому просто був перелік гмін і їх меж, а також їх повноваження. З іншого боку, нам було легше, тому що в попередній історичний період, до 1939 року, в Польщі вже функціонувала подібна система місцевого самоврядування”, – пояснив Ярослав Біттель.

Другим етапом реформи у Польщі було прийняття законів у 1998 році про воєводське, повітове і гмінове самоврядування та розпорядження їх майном.

“Автономія органів місцевого самоврядування захищається судом. Якщо рада гміни приймає рішення, то його копія надсилається представнику прем’єр-міністра в регіоні, тобто воєводі, апарат якого перевіряє його на предмет законності. Він його не оцінює на предметність, наприклад, чому гміна вирішила будувати дорогу, а не міст, а лише його законність. Якщо таке рішення не відповідає закону, то воєвода відправляє його назад до ради гміни, а вона може його або виправити, або не погодитися з воєводою і тоді передати справу на розгляд адміністративного суду”, – пояснив доповідач.

Учасники тренінгу ставили чимало питань до тренерів і щодо реалізації реформи в Україні, і щодо польського досвіду у цій сфері, а отримані знання зможуть використати у своїй подальшій роботі.