Останнім часом почастішали маніпуляції з використанням терміну «добровільне об’єднання громад» в процесі  підготовки змін до перспективного плану формування громад Одеської області. Спробуємо детально пояснити різницю між цими двома процесами, які відбуваються в Україні в рамках реформи територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою.

Перший – це процес добровільного об’єднання громад. Тобто, якщо сільські, селищні і міські ради мають бажання об’єднатися в одну територіальну громаду – вони це можуть зробити, скориставшись процедурою, прописаною в Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Зокрема, громада, що планує виступити ініціатором цього процесу і хоче бути центром майбутньої громади, ініціює процес об’єднання, проводить громадські обговорення і ухвалює відповідне рішення. Потім надсилає пропозиції об’єднатися до сусідніх сільських та селищних рад, від яких має отримати згоду. Після отримання згоди сільські ради готують спільне рішення про об’єднання, обговорюють його, схвалюють на сесії та подають на експертизу до облдержадміністрації. Обласна державна адміністрація перевіряє надіслані їй документи на відповідність законам та Конституції України і, у разі дотримання вимог, надає висновок. Далі ради затверджують це рішення на своїх сесіях і можуть подавати заявку до облдержадміністрації щодо виходу на вибори. Якщо громада не хоче об’єднуватися, її ніхто до цього змушувати не може!

Другий процес – це розробка обласною державною адміністрацією за дорученням Кабінету Міністрів України  перспективного плану формування територіальних громад області, згідно з Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Фактично перспективний план дозволяє змоделювати майбутні громади за критеріями фінансової, економічної, інфраструктурної та кадрової спроможності і не допустити формування маленьких, недієздатних громад. Непоодинокі випадки, коли маленькі громади, які об’єднуються добровільно,  не можуть перебрати на себе всіх повноважень, що їм передаватимуться державою. Або інший приклад – об’єднується декілька багатих сіл, а бідних сусідів до себе в компанію брати не хочуть. Тому саме завдяки перспективному плану держава намагається рівномірно розподілити наявні ресурси території, щоб об’єднана громада мала можливість їх максимально використовувати, виконуючи власні повноваження.

Якщо при добровільному об’єднанні конфігурація громад збігається з конфігурацією у перспективному плані, тоді об’єднана громада отримує державну підтримку у вигляді інфраструктурної субвенції та забирає частину власних податків з бюджетів вищого рівня.

Якщо добровільне об’єднання не відповідає перспективному плану – таке утворення просто залишається великою об’єднаною громадою, яка продовжує функціонувати у тих самих умовах, що  і до об’єднання, і державної підтримки не має.

Перспективний план розробляє обласна державна адміністрація, яка може проводити консультації з представниками районів. Схвалює перспективний план обласна рада. Затверджує перспективний план Кабінет Міністрів України.

Хочемо також звернути увагу, що процес добровільного об’єднання через деякий час може завершитися і, якщо громади не визначилися з конфігурацією, або область не затвердила перспективний план, – об’єднання відбудеться вже за картами, які розробить Кабінет Міністрів України і спрямує в регіон до виконання.